Класичне карате-до Шотокан W.S.K.F.
Класичне Шотокан — основа нашої програми. З нього починає кожен, хто приходить у зал: спершу стійки й переміщення, потім удари, блоки, ката та робота в парі.
Тренування складається з трьох частин.
Кіхон — базова техніка. Стійки, переміщення, удари й блоки, які відпрацьовуються доти, доки не перестають потребувати обдумування.
Ката — формальні комплекси, у яких закладено принципи стилю. Кожен учнівський ступінь має власний перелік ката, і без нього атестацію не складають.
Куміте — робота в парі: від суворо визначених навчальних форм до вільного поєдинку.
Стиль склався в Японії на основі окінавських шкіл, а сучасного вигляду набув завдяки Гітіну Фунакосі.
Організація працює за напрямком W.S.K.F. — World Shotokan Karate-Do Federation. Її засновано 1 червня 1990 року, шеф-інструктор — шихан Хітоші Касуя, 9-й дан, Токіо. Наші інструктори їздять на його семінари, після яких зазвичай проходить атестація на наступний кю.
Чому база стоїть попереду
Думки нижче взяті з есе Хітоші Касуї «Суть будо» на сайті федерації.
Політ стріли. У кюдо є поняття «яйкі» — те, як летить стріла. Вона може влучити в ціль, але з поганим польотом не проб'є ні дошки, ні обладунку. Так само й у карате: технікою можна взяти бал, а суті в ній не буде.
Виграти й виграти правильно — різні речі. На змаганнях у карате є спортивний бік, але в основі лишається будо. Важить не тільки те, що ти переміг, а й яким шляхом до цього дійшов.
Тілом рухає розум. Сумнів псує техніку. Якщо перед тамешіварі подумати «а раптом не розіб'ю» — не розіб'єш: розум сам ставить гальмо.
Ката — це і є карате. Куміте можна робити на бійцівському інстинкті й швидкій реакції, ката вимагає справжньої бази. Тому той, хто змолоду тренував саме куміте, після сорока вже не зможе займатися карате. Ката натомість учить балансу, швидкості, зміни темпу й дихання.
Три стани в ката — дзеншін, цушін, дзаншін. Заспокоїти розум до початку. Не напружуватись і не розслаблятись: тримати його рухомим у нерухомій позиції та спокійним у різкому русі. Завершити без жодної сторонньої думки. За понад сорок років у карате Касуя пережив це двічі.
Уклін і скромність. Каратист кланяється, входячи в додзьо, бо лишає за дверима титули й здобутки. Інакше гордість чемпіона чи вчителя не дасть побачити мале, але важливе. Для дитини в цьому й полягає сенс занять: разом із технікою приходить повага до інших і впевненість у собі.
Краса поєдинку. Вклонитися супернику. За командою випустити все, на що здатен. За командою знову стати людиною і вклонитися — однаково після перемоги й після поразки.
Вимоги до кожного ступеня, від 9 кю до 1 кю, зібрані в екзаменаційній програмі.
