Довідка. Хітоші Касуя (9 дан) — засновник і шеф-інструктор Всесвітньої федерації Шотокан Карате-До (WSKF). Інтерв'ю взяв Майк Кларк; російський переклад — В. Миронової та Є. Уколова (KWF Ukraine), український переклад і редакція — ГО «Шотокан Карате Вінниця».
— Ви неодноразово зазначали, що ката, які викладав сенсей Ґічін Фунакоші, та методи їх вивчення мають для вас виняткове значення. Чи означає це, що ви обмежуєтеся лише тими 15 ката, які він практикував особисто?
— Ні. Ми вивчаємо та практикуємо всі 25 ката стилю Шотокан, за винятком ката Джіін.
— Тобто ви спираєтеся на ту саму класичну систему, що й майстер Фунакоші?
— Так. Проте, як я завжди наголошую, наші стійки довші й значно нижчі за його. Ми були молодими, а він на той час — у поважному віці. Фунакоші не міг передбачити, що нове покоління атлетів вимагатиме іншої фізичної амплітуди. Водночас положення рук, базова геометрія та ритм у нас повністю відповідають його класичній праці.
— Якщо сенсей Фунакоші вважав, що для глибокого розуміння карате достатньо 15 ката, навіщо тренувати ще 10 додаткових?
— Я переконаний, що ці 10 ката нам необхідні. Якщо обмежитися лише класичними п'ятнадцятьма, Шотокан втратить свою універсальність. Нам потрібне розмаїття: певні ката ідеально підходять високим бійцям, інші — низьким чи легким спортсменам. Досвідчений учень повинен мати змогу обрати форму під власну антропометрію та психотип. Проте фундаментальна база — це, безумовно, перші 15 ката.
Проблема спортивних ката: естетика проти «роботизації»
— Ви торкалися теми дуалізму: ката для додзьо та ката для турнірів. Чи не шкодить такий спортивний підхід глибинному розумінню суті ката?
— Так, це серйозна проблема сучасності. Кожне ката вимагає органічного дихання та природного ритму. Проте спортивні судді потребують штучного шаблону для виставлення балів. Якби судді були більш освіченими й розуміли біомеханіку, змагальна система змінилася б на краще.
Моя позиція проста: виконання ката має бути природним. Зараз багато каратистів нагадують бездушних роботів, занадто зациклених на зовнішньому глянці. Це як фігурки на верхівці весільного торта: вони виглядають бездоганно, але на смак — абсолютно ніякі.
— Як ви доносите до учнів, що кожне ката має унікальний характер і не повинно виконуватися монотонно?
— Я пояснюю, що ката — це ваш головний партнер у залі. Наприклад:
- Емпі — це вибухова швидкість, контраст та легкість;
- Сочін — це монолітна міць, сила та внутрішня елегантність.
Це як музика: класичні твори кардинально відрізняються за характером. На жаль, японські інструктори рідко пояснюють цей аспект учням. Багато хто досі вважає, що сила — це обов'язково важке хрипке дихання. Шотокан потужний і швидкий, але щоб по-справжньому відчути його нюанси, ката спершу слід вивчати у повільному темпі.
Ката як динамічна медитація та контроль дихання
— Що особисто для вас означає виконання ката?
— Для мене ката — це форма дзен-медитації. Двічі в житті я переживав особливий ментальний стан: я виконував форму на максимальній швидкості й силі, але в процесі повністю перестав бачити простір навколо себе. Коли рух завершився, моє дихання залишилося абсолютно спокійним і рівним. Для вибухового Шотокану це рідкість, але саме цей стан є моєю головною метою.
Техніка важлива, але стан свідомості — понад усе. Я завжди кажу учням: завершивши ката, зверніть увагу на серцебиття та дихання. Пульс має залишатися під повним контролем.
— Чи є відмінності у виконанні ката між школами JKA та SKIF?
— Є близько п'яти технічних відмінностей у нюансах, швидкості та таймінгу. Втім, у WSKF я не вимагаю від спортсменів копіювати мій персональний темп. Це як із симфоніями Бетховена: ноти одні й ті самі, але кожен оркестр виконує твір зі своїми акцентами. На сучасних турнірах, на жаль, через політику суддівства всі стали однаковими.
Прикладний аспект: кобудо, робота стегон та удари в голову
— Чи використовувалися елементи роботи зі зброєю при створенні ката Шотокан?
— Безперечно. Наприклад, ката Дзітте історично створювалося для захисту проти жердини (бо). На старій Окінаві карате та робота зі зброєю (кобудо) були нероздільними. Якби ми захищалися від довгої зброї, то використовували б тонфа.
— Чи володієте ви технікою впливу на вразливі больові точки (кюшьо-дзюцу)?
— Так, я володію цим розділом і періодично його демонструю. Проте ці точки призначені не лише для ураження суперника, а й для відновлення та оздоровлення організму.
— Як саме має працювати дихання під час виконання бойових форм?
— Дихання має бути вільним і природним. Постійне напруження м'язів — критична помилка:
- На видиху м'язи максимально скорочуються, що на мить сковує мобільність;
- На вдиху тіло розслаблене — саме в цю мікросекунду боєць стає вразливим для зустрічної атаки.
Якщо ваше дихання в ката затиснуте, досвідчений суперник у куміте миттєво зчитає момент вдиху й нокаутує вас. На змаганнях WSKF за важке, неприродне дихання спортсменам одразу знижують оцінку.
— Існує міф, що японці рухаються різкіше за європейців через традиційний спосіб життя. Це правда?
— Нісенітниця. Сьогодні побут японців такий самий, як і в європейців: столи, стільці, сучасний інтер'єр. Різниця полягає виключно в методології тренувань. Японські майстри роками відпрацьовують один базовий вузол — роботу стегон (танден, хара). Європейські інструктори часто фокусуються на силі плечового пояса та торса, забуваючи, що надмірна м'язова маса лише заважає швидкості. Для швидкого карате потрібні сильні ноги й вільні, розкуті стегна.
— На історичній Окінаві майже не били ногами в голову. Чому японське карате переповнене ударами джодан?
— Усе просто: удар джодан маваші гері прийшов у японське карате з тайського боксу, а високий йоко гері з'явився через правила спортивних змагань. На Окінаві турнірів не було — там били виключно в пах, колінні суглоби та гомілку. Коли спортивні правила заборонили удари по суглобах і в пах, траєкторії ніг вимушено піднялися в зону голови (джодан).
— Що є найважливішим для правильної практики ката?
— Контролюйте дихання, працюйте стегнами й пам'ятайте: надмірна сила не є синонімом краси. Справжній Шотокан — це не м'язова затиснутість, а природна, розкута та вибухова динаміка.
